Тим більше вже наступного дня у Слов'янську хтось старанно поширив чутку, нібито вбили Александрова через викриття ним ОЗУ «17-а дільниця», до якого ніби мав стосунок і Рибак. А в самій «Укрлізі» було проведено по-ментовському поспішний, але безрезультатний обшук.

І навряд чи керівник «Укрліги» Рибак не усвідомлював, що саме на нього і його заступника насамперед впаде підозра, якщо ще у квітні 2001 року Сербин і Солодун у програмі Александрова назвали його «мозковим центром» організації низки убивств. Хіба що припустити, що Рибак – повний ідіот, не здатний усвідомити, що підставляє не лише себе, а й Лещинського.

Або ж організатор убивства настільки вірив у всемогутність та зв'язки народного депутата, що міг дозволити собі все, що заманеться? Та ні, Лещинський все ж не та фігура у Донбасі, якій би місцеві «хазяї» подарували би подібний скандальний резонанс. Імідж «стабільного» Донбасу для них значно дорожчий.

І вже зовсім за межею здорового глузду і усілякої логіки виглядає припущення, що Рибак не знав про те, що влітку 2001 року телекомпанію «ТОР» купила одна зі структур Олександра Лещинського, а сам Александров, якого повністю позбавили ефіру, допрацьовував останні дні перед свої переїздом на проживання до Росії. Тобто жодних подальших «викриттів» від Сербина і Солодуна, зокрема, і оприлюднення «дюссельдорфської касети», у слов'янському ефірі вже не передбачалося.

Чи це була помста журналістові за принципову і чесну позицію? Тоді чому не вбили справжніх носіїв компрометуючої інформації – двох экс-убозівців, які з Александровим чи без нього продовжуватимуть свої викриття? Чому жертвою став лише ретранслятор тверджень Сербина й Солодуна? Невже Рибак міг сподіватися, що вбивство журналіста зупинить колишніх міліціонерів у їхній «боротьбі за правду»? Ці запитання виглядають значно обґрунтованішими, аніж безглузді пояснення, які нині оприлюднені Генпрокуратурою.

Втім, у «справі Александрова» існують якісь майже містичні паралелі з іншою скандальною справою, яку ми поєднуємо у єдину – «справу Ґонґадзе-Гончарова». Екс-убозівець Гончаров нібито передавав Євгену Марчуку інформацію у «справі Ґонґадзе», убитому бандою «перевертнів». Ігор Александров також, користуючись давніми зв'язками із Євгеном Кириловичем, передав йому викривальні матеріали від двох экс-убозівців щодо міліцейських «перевертнів», які покривають організовану злочинність. Як відомо, ані в тому, ані в іншому випадку Є.К.М. жодним чином не зреагував на матеріали, але невдовзі обидва інформатори виявилися мертвими. І в обох «справах» містично фігурують аудіозаписи – «плівки Мельниченка» і «дюссельдорфська касета».

У «справі Александрова» і «справі Ґонґадзе-Гончарова» є й ще одна паралель: в обох випадках «розкручування» за фактами вбивства почалося з арешту членів ОЗУ, затриманих зовсім за інші злочини. І тільки в ході «розслідування» прокурори «несподівано» вдається вийти на ймовірних убивць журналістів. Можу припустити, що люди, яким уже по інших епізодах «світить» довічний вирок, під міліцейсько-прокурорськими катуваннями можуть зізнатися навіть в убивстві Джона Кеннеді. В Україні й не таке можливе.

І ще один невеличкий штрих. В Інтернеті та деяких ЗМІ з'явилися чутки, що незадовго до смерті Ігоря Гончарова його у СІЗО відвідав (певна річ, без дозволу слідчих органів) якийсь Є.К.М. Невдовзі після цього Гончаров помер після кількаразових протягом декількох днів зупинок серця. Труп було терміново піддано кремації, але результатів експертизи причин смерті немає і до сьогодні. І відразу ж після цієї смерті з'явилися листи Ігоря, в яких забезпечується алібі Є.К.М. у «справі Ґонґадзе».

Напевне саме тому на запитання журналістів «Чи є гарантії того, що обвинувачувані в убивстві доживуть до суду?» заступник Генпрокурора Шокін заявив: «Ну, гарантії дає тільки страховий поліс, ви знаєте про це. Я не знаю, чи доживу до завтрашнього дня, а ви запитуєте про гарантії для КОГОСЬ».

І все ж цікаво, про що розмовляли під час своїх зустрічей Марчук і Александров, перш ніж Ігор загинув? І хто передав Сербину і Солодуну «дюссельдорфську касету», через яку було вбито Александрова?

Ігор КУН, «Україна кримінальна»

 

Фальсифікатори справи Александрова: повний список

 

Новопризначений Генпрокурор А. Медведько відмовляється визнавати свою участь у фальсифікації справи Александрова. Справді, а навіщо визнавати: його провину ніхто й не збирається встановлювати. Цілком ймовірно, що фальсифікатори цієї справи так ніколи і не постануть перед судом. Чому? Пропонуємо Вам ознайомитися із повним списком тих, хто «готував» «убивцю» Вередюка. Такі люди в нашій країні до в'язниць не сідають, їх зазвичай на ліві підсудних заміняють кілька стрілочників. Товариші високопоставлені офіцери можуть спати спокійно!

У вересні 2003 року Генпрокуратура заявила про арешт виконавців убивства Александрова – Руслана Турсунова та Олександра Онишка, а також замовника – Олександра Рибака й організатора вбивства – його брата Дмитра Рибака. Справа про вбивство Александрова слухається в Апеляційному суді Луганської області.

А 5 квітня 2005 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за фактом отруєння Юрія Вередюка. І вже 18 квітня в Донецькій області були заарештовані, і невдовзі переправлені до Києва три міліціонери, обвинувачувані у фальсифікації справи – капітан міліції Дроздов, майор Тамбовцев, а також начальник Червонолиманського райвідділу УМВС підполковник Криволапов. Уже в травні цього року Дроздов і Тамбовцев були засуджені до 6 і 6,5 років позбавлення волі відповідно, пізніше Донецький апеляційний суд скоротив строк до 3 років. Криволапов донині перебуває у СІЗО, своєї провини неї визнає, і яким буде рішення суду щодо його персони, передбачити важко.

Також заарештовано ще одного, ймовірно – основного фігуранта – Ігоря Герасименка, котрий на момент арешту очолював управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків ГУМВС у Київській області. Він прибув туди з ГУМВС у Донецькій області, де був заступником начальника Управління карного розшуку. І хоча Герасименка було заарештовано зовсім по іншій справі, немає жодних сумнівів, що він є безпосереднім учасником фальсифікації справи Александрова. Саме Герасименко, ймовірно, й отруїв Вередюка. І, вочевидь, не лише його. Та про це – далі.

Скоріш за все, запроторення всіх згаданих екс-міліціонерів на довгі роки за ґрати, є спробою приспати пильність громадськості й преси і переконати суспільство в тому, що фальсифікаторів справи Александрова знайдено і справедливо покарано. За нашими відомостями, це не більше ніж операція прикриття, покликана убезпечити головних діючих осіб цієї фальсифікації. І хоча автор не плекає ілюзій щодо того, що наведені далі факти, стануть приводом для справедливого покарання усіх винних, проте, кожен має робити свою роботу. Тож згадаємо поіменно усіх, хто брав безпосередню участь у фальсифікації справи про вбивство Ігоря Александрова.

Аби читач усвідомив реальні масштаби цієї фальсифікації, ми вишикували учасників операції за їхньою приналежністю до різних правоохоронних органів – від керівників по низхідній – до нижчого рівня виконавців.

 

Генпрокуратура України

 

Михайло Потебенько,

колишній Генпокурор, нині народний депутат;

– 2001 року заявив, що розслідуванням убивства Александрова займається ГПУ, хоча жоден слідчий ГПУ до 09.08.01 року в Донецьку область не виїжджав;

– запевне знаючи про невинуватість Вередюка, вимагав передати кримінальну справу по обвинуваченню в убивстві Александрова до суду у жовтні, а потім у грудні 2001 року;

– 10.09.2001 року видав наказ №662К про заохочення Винокурова, Голика, Медведька, Перунова, Пашкова та Сазоненка за розкриття вбивства Александрова.

 

Сергій Винокуров,

заступник Генпрокурора України у 2001 році, згодом звільнений, нині відновлений на тій же посаді;

– запевне знаючи про невинуватість Вередюка, особисто брав участь у проведенні слідчих дій на первісному етапі;

– незважаючи на призначення Голика керівником слідчої групи ГПУ, допустив втручання в хід слідства працівників Донецької облпрокуратури – Медведька, Перунова, Пашкова, котрі фальсифікували докази провини Вередюка;

– запевне знаючи про невинуватість Вередюка, у жовтні 2001 року усунув Голика від розслідування, доручивши розслідування Донецькій облпрокуратурі (з висловлювань Винокурова на адресу тодішнього прокурора Донецької області В. П. Пшонки: «Ви цю кашу заварили, ви й їжте»);

– запевне знаючи результати перевірки Вередюка на детекторі брехні («Поліграф»), затвердив обвинувальний вирок, спираючись на фальсифіковані висновки «Поліграфа» щодо винуватості Вередюка.

 

Микола Дробиняк,

начальник управління по розслідуванню вбивств ГПУ, донедавна помічник Шокіна;

– володіючи достовірною інформацією про причетність Олександра Рибака до організації вбивства Александрова, використовуючи своє службове становище, негласно керував фальсифікацією обвинувачення щодо Вередюка;

– може бути пов’язаний із сумнівним самогубством працівника Слов'янського міськвідділу Рябцева, який був обізнаний із обставинами вбивства Александрова в лютому 2002 року (під час розгляду справи Вередюка в суді);

– негласно керував фальсифікацією версії самогубства Рябцева;

– нині керує фальсифікацією обвинувачення щодо працівників міліції по «справі Вередюка» та ін., з метою відвести підозру від себе та своїх колег;

– 23.12.2003 року в кабінеті начальника УВС Донецької області В.С. Малишева переконував того звільнити підлеглих працівників міліції та сприяти їхньому притягненню до суду.

 

В.І.Голик – слабка ланка.

Слідчий з особливо важливих справ ГПУ. На сьогодні звільнений з органів прокуратури.

Наші джерела не виключають можливості його фізичного знищення, як небезпечного для керівництва ГПУ свідка, напередодні слухання справи в суді;

– у зв'язку із необхідністю фальсифікації справи, у серпні 2001 року був перепідпорядкований Винокурову і Дробиняку, не зважаючи на те, що фактично він не був співробітником управління ГПУ по розслідуванню вбивств, його відрядили до м.Слов'янська як керівника слідчої групи ГПУ;

– брав участь у первинному допиті Вередюка 23.08.01 року, під час якого Вередюк дав абсолютно суперечливі свідчення щодо обставин убивства Александрова, незаконно затримав Вередюка в порядку ст. 115 УПК України як підозрюваного;

– самоусунувся від проведення процедури відтворення обставин убивства затриманим Вередюком (хоча був присутній при цьому як приватна особа!?). У ході цієї слідчої дії водій автомобіля показував Вередюку шлях до місця вбивства. Там Вередюк продемонстрував механізм завдання тілесних ушкоджень, який абсолютно не відповідає характеру ушкоджень на трупі потерпілого;

– самоусунувся від подальшої координації дій членів слідчої групи, у результаті чого Медведько, Перунов, Пашков змусили Вередюка змінити свідчення щодо предметів одягу потерпілого та водіїв автомобілів (на яких він нібито пересувався), способу завдання Александрову тілесних ушкоджень на абсолютно протилежні. Це дало підстави пред'явити Вередюку первісне обвинувачення і санкціонувати у суді його арешт;

– одержавши 05.10.01 року від слідчого Рябенка і працівників «Поліграфа» інформацію про самообмову Вередюка та придбання за це для нього автомобіля ВАЗ-2108, за узгодженням із Винокуровим, змусив Рябенка змінити зміст рапорту й оформити його більш докладно. Рапорт був поданий лише 08.10.01 року із вказівкою на факт придбання автомобіля як оплати за скоєне вбивство;

– умисне, за узгодженням із Винокуровим, відстрочив перевірку цієї інформації, забезпечивши умови для втечі з Донецької області шахрая Благова, котрий купляв автомобіль для Вередюка;

– отримавши висновки «Поліграфа» про невинуватість Вередюка та його зізнання в самообмові, підтверджені наявністю придбаного для нього автомобіля, припинив подальше дослідження Вередюка, зажадав від фахівців «Поліграфа» знищити усі чернетки і підготувати висновки суворо в єдиному екземплярі;

– за вказівкою Винокурова взяв у слідчих групи підписку про заборону обговорення між собою будь-якої інформації зі справи Вередюка;

– маючи на руках висновки «Поліграфа» про невинуватість Вередюка та процесуальні докази на підтвердження цього, зізнання Вередюка у самообмові процесуально не оформив, виїхав доповісти Винокурову про неможливість направлення справи до суду (найближчим часом, як того вимагав Потебенько), у результаті чого був усунений від подальшого розслідування;

– вже після усунення від розслідування, у лютому 2002 року одержав дзвінок від працівника Слов'янського міськвідділу Рябцева із проханням зустрітися у Києві для отримання важливої інформації щодо вбивства Александрова. За порадою Дробиняка відклав цю зустріч на 10 днів, протягом яких Рябцев вчинив самогубство;

– на стадії розслідування ГПУ справи про фальсифікацію заявив, що нічого не знав про самообмову Вередюка, а дослідженню «Поліграфа» заважали... таргани. Із протоколу допиту Голика (дослівно): «Через їхні (тарганів) рухи у кабінеті Вередюк на них весь час відволікався, і це заважало встановленню істини»;

– у ході фальсифікації кримінальної справи щодо працівників міліції, які нібито фабрикували справу Вередюка, протягом 2004 року Голик погоджував свої свідчення із працівниками ГПУ та МВС зі складу членів слідчо-оперативної групи 2001р., після чого змінював свої свідчення.

 

В.П Пшонка.

У 2001 році – прокурор Донецької області, після направлення справи Вередюка до суду призначений на посаду заступника Генпрокурора України, згодом звільнений (нині – знову поновленій – ред.).

– перебуваючи у тісних стосунках із Генпрокурором України Потебеньком, виконував його безпосередні вказівки щодо фальсифікації доказів провини Вередюка в убивстві Александрова, якнайшвидшого направлення справи до суду, аби доповісти Президентові та вплинути на громадську думку;

– запевне знаючи про невинуватість Вередюка, давав прямі вказівки Медведьку та іншим членам слідчої групи про направлення кримінальної справи за обвинуваченням Вередюка до суду;

– у жовтні 2001 року, після передачі справи у провадження Донецької облпрокуратури на нараді слідчої групи, виконуючи безпосередню вказівку Потебенька, заявив, що передача справи до облпрокуратури – прояв високої довіри особисто Генпрокурора, виправдати яку можна ЛИШЕ направивши кримінальну справу за ОБВИНУВАЧЕННЯМ ВЕРЕДЮКА до суду (на той момент невинуватість Вередюка у поінформованих осіб, серед яких був і Пшонка, не викликала сумніву).

На тій же нараді Пшонка зажадав від підлеглих «не звертати уваги на інсинуації, які звучать у пресі із приводу того, що Вередюк не міг вчинити цього злочину, а співробітники повинні сумлінно розслідувати його в тому ж напрямку» (цитата з матеріалів кримінальної справи).

 

Ю.В.Ударцов

У 2001 році – заступник Прокурора Донецької області, згодом призначений Прокурором Сумської області;

– запевне знаючи про невинуватість Вередюка, брав участь у проведенні з ним слідчих дій, від 19.10.01 особисто здійснював нагляд за розслідуванням кримінальної справи (у період з 19.10.01 по 07.11.01 сфальсифіковані висновки «Поліграфа», сфабриковане обвинувачення Благова в організації вбивства Александрова, на підставі якого Благова оголосили в розшук);

– на слідстві за обвинуваченням працівників міліції у фальсифікації заявив, що не пам'ятає про події, які відбувалися на той період, коли він керував розслідуванням і здійснював нагляд за ним.

 

О.І Медведько

У 2001 році відповідальний працівник прокуратури Донецької області, наприкінці 2001 року призначений на посаду заступника прокурора Луганської області, врешті – заступник Генпрокурора України. Згодом був звільнений і пізніше відновлений на посаді. 3 листопада затверджений Верховною Радою за поданням Президента України на посаді Генерального прокурора;

– будучи призначеним у серпні 2001 року Винокуровим у слідчу групу ГПУ для координації взаємодії із МВС, особисто проводив слідчі дії з Вередюком, у ході яких Вередюк діаметрально змінив свідчення щодо одягу потерпілого Александрова: «згадав», що потерпілий був не в костюмі та краватці, а в тенісці, кардинально змінив прикмети таксистів, котрі його підвозили, показання щодо напрямку завдання ударів «підлаштував» до характеру ушкоджень, що були виявлені на трупі тощо;

– як особисто Медведьком, так і під його керівництвом Пашковим і Перуновим, проведені обопільні упізнання між водіями, які підвозили Вередюка (до місця злочину і назад) і самим Вередюком. При цьому люди, котрі ніколи до цього не бачилися, упевнено впізнали один одного;

– у ході слідства за обвинуваченням працівників міліції у 2004 році активно обговорював із членами слідчо-оперативної групи зразка 2001 року їхні свідчення, у результаті чого ці свідчення змінювалися на діаметрально протилежні.

 

В.А.Рябенко

У 2001 році прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області. На сьогодні – відповідальний працівник по нагляду за дотриманням законів ГПУ;

– будучи задіяним у дослідженні Вередюка на «Поліграфі», знаючи його колишні свідчення та їхню повну невідповідність обставинам убивства Александрова, від самого початку усвідомлював невинуватість Вередюка;

– одержавши в особистій бесіді з Вередюком 05.10.01 р. його зізнання про невинуватість та самообмову в обмін на придбане для нього Благовим авто ВАЗ-2108, у той самий день передав отриману інформацію Голику. За порадою останнього лише 8.10.01р. написав рапорт про розмову із Вередюком. У рапорті за наполяганням Голика він суттєво спотворив зміст інформації, отриманої від Вередюка, вказавши, що машину було придбано не за самообмову, а як винагороду за здійснення вбивства Александрова.

Зволікання у часі, яке виникло через це, та перекручування інформації дозволили Благову втекти, і в результаті стали приводом для фабрикації щодо нього обвинувачення в організації вбивства Александрова та оголошенні його в розшук;

– згодом Рябенко доповів Ударцову та Пшонці про невинуватість Вередюка, у результаті чого від 16.10.01р. його було усунено від участі в розслідуванні;

– у ході підготовки обвинувачення щодо працівників міліції у фабрикації справи Вередюка обговорював їхні свідчення із членами слідчо-оперативної групи зразка 2001 року, у результаті чого ці свідчення змінювалися на діаметрально протилежні, погоджені між співробітниками ГПУ (допитаний тричі).

 

Є.Є Пашков.

У 2001 році – слідчий прокуратури Донецької області. Від квітня 2002 року – член слідчої групи ГПУ з розслідування справи щодо Тимошенко Ю.В. Нині прокурор управління нагляду за дотриманням законів ГПУ;

– брав активну участь у фальсифікації кримінальної справи та усіх слідчих дій, котрі проводив;

– маючи вищу медичну освіту, особисто та через Перунова інструктував Вередюка щодо зміни свідчень про напрямок і механізм завдання тілесних ушкоджень Александрову (труп якого Пашков попередньо особисто оглядав); 107

ДАЛІ БУДЕ...

То, что ты делаешь в жизни, лишь половина уравнения, а другая и более важная — с кем ты это делаешь.
Ты никогда не страдала, а люди, не испытавшие страданий, не ценят ничего на свете.
Принятое нами решение влияет на ход событий, которые связаны не только с нами самими, но с окружающими нас людьми
Никто не может понять, мне нужно одно — не перекрывайте мне кислород.
Грехи искупаются не в церкви. Они искупаются на улице…
У меня больше ничего нет, значит, мне все позволено. Все что угодно. Мне нечего терять.
Каждый человек должен иметь право и возможность: построить дом, посадить сад и вырастить детей.
Есть вещи, которые поймешь, только когда будешь стараться изо всех сил.
Один украл гвоздь, второй украл сто рублей, а третий посмотрел на них, и забрал все остальное.
— Полоса А — для автобусов, полоса Б — для бомбил, полоса В — для водителей и полоса Г, ну, понятно, для кого… для госчиновников.
Всё, что вы видите, всё, что вы слышите, всё… не то, чем кажется.
Любовь травами не лечится.
Чтобы дождаться конца, нужно пройти начало и середину
Самое могущественное волшебство на свете — это любовь.
Моя жизнь — это создание обоев для пустоты.

Тащился надоевший будень , и отвлекали идеи о скорой в пятницу свободе ... Однако работать было неприятно. Даже не смотря на внушения руководства. И ведь даже дружелюбного мужика.
Нравилась идея убежать и домой, мимоходом приобрести дешевого винца , опционально - чего -нибудь покушать. Подобная перспектива радовала все больше, вкалывать удавалось через раз. Впридачу и сотрудники, обсуждавшие в курилке какой-то сабантуй. Конечно, поэтому настроение упало до нуля. Значит, остается чего-нибудь веселое сделать.
Ух, изобрел - схожу в ларек вроде за сигаретами, проветрюсь, по пути грусть-тоску чем-нибудь подслащу. Проходная, и ужасно шумный родной город : машины, шатающиеся, коллеги, винтики, непонятно как оторвавшие свой зад и вышедшие в рабочее время вовне. Сколько нас задолбанных системой ...
Бегу по тротуару : полегчало ...
Магазин. Взял за чем шел, да и 0,5 пивасика чтоб тут же оприходовать. У крыльца пристроился - распиваю пивко да орешками закусываю, покуриваю, на людей смотрю. И вот что характерно : попивает пенное пиво гражданин, не спешит никуда, наслаждается, не нужно такому к сотрудникам возвращаться - живет сам себе хозяином. Мне просто Зависть гложет.
Выводы эти крепко задуматься заставили. Чего ради, вот проблема, трудиться над тем, что совсем не интересно?
Пошел обратно, а желание избавить от этого осталась.
Дожил скрепя сердце аж до пяти, и отправился на заслуженный ночной перерыв. Путешествовать таки далеко : сначала - метро, и еще семь километров трамваем. Всего пару часов набирается. Иначе не устроишь: Найти работу в центре, зарплата нормальная, но снять квартиру удастся всего лишь на окраине, т.к. дохода чтобы жить рядом с работой не хватит.
Метро порадовало - ужасные толпы, вонища, и так пять дней в неделю. Переругиваясь, приехал и отправился ждать следующий транспорт. Долго ждал, там тоже ужасные толпы, едем ужасно долго : пешеходы, заторы.
Идентичный по продолжительности путь с утра : поэтому подъем за два часа до восьми. Всегда хочется спать. Даже снится иногда, что сплю. Да все коллеги такие. Подходя к жилищу, купил в магазине килограмм еще пива - сбросить напряженку и пиццу - готовить нет времени, смущает лишь, что желудок пошаливает.
Заполз на этаж, разделся, наскоро поел, и потом упал перед телевизором. Передают дрянь, поигравшись пультом и надпив совсем мало пива, вырубился. И все, утром борьба со сном, следующий глупый круг рабочих будней.
Субботу - воскресенье приносят облегчение ; проспать все утро, до часу, вдоволь посмотреть телевизор, пойти пошататься. Подумав что скоро снова первый день недели, морщишься с тоской, и посылаешь пришедшую мысль подальше.

Ожидайте вторую часть.

Серость мира – знак, что пора душу пропылесосить, оглохшую и посеревшую от бездуховности душу…
Богатство начинается с головы.
Антон Владимирович, вы мой кабинет с туалетом не перепутали? Что-то вы зачастили ко мне с бумажками!
Я бы сказал, что невежественный человек, это недоделанный человек.
Не важно, какой ты снаружи, важно, какой ты внутри… в душе.
Теперь у нас осталась неразгаданной только одна проблема — как мы будем убивать время в эти темные осенние вечера.
Странно, я обещал сражаться до последнего за свою семью, но выполнить это обещание трудно, когда думаешь о семье.
Брак-это не просто обет, это священный союз, который ко многому тебя обязывает
Все говорят: «Тина Канделаки — икона стиля»… Я бы этой иконке свечечку поставил бы!
Я хочу чтобы ты понял, что моя враждебность — всего лишь способ победить.
Рационализм против дураков, плохих дорог и дураков на плохих дорогах…
У меня больше ничего нет, значит, мне все позволено. Все что угодно. Мне нечего терять.
Сильнейшие желании человека — быть востребованным
красота – это не только те черты, которыми ты обладаешь, но и те, которых у тебя нет.
Я хочу чтобы ты понял, что моя враждебность — всего лишь способ победить.

Начался унылый день , и отвлекали мысли о скорой оплате кредита . Несмотря ни на что, работать было неприятно. И даже несмотря на внушения руководства. Между прочим, вроде бы и не отвратного мужика.
Страстно хотелось оказаться дома, а перед этим приобрести пивасика и что-нибудь пожевать. Подобная перспектива вдохновляла с каждым часом все больше и больше, трудиться моглось все меньше. Отвлекали и сотрудники, обсуждавшие в курилке прошедший сабантуй. Конечно, поэтому настроение испортилось.
Ладно, остается что-то веселое зачудить.
Во, понял ! пойду в магазинчик вроде купить курева, отвлекусь, попутно грусть-тоску чем-то порадую. По лестнице, крыльцо, и спешащий город - машины, шатающиеся, офисные работники, костюмы, непонятно как вышедшие в рабочее время на улицу. Огромное количество нас задолбавшихся .
Бегу по тротуару : полегчало !
Магазин. Купил что надо, да и бутылочку пивка до кучи. за магазинчиком умостился : пью себе напиток - крабами закусываю, "Приму" открыл, по сторонам посматриваю. И вот ведь бывает , распивает пивко гражданин, в свое удовольствие, радуется, не нужно ему к коллегам снова вернуться - живет как хочет. Просто Завидки берут.
Заключения сделанные здорово задуматься заставили. На хрена, вот проблема, трудиться над тем, что надоело?
Пошел назад, а вот желание освободиться окрепла.
Дожил ругаясь и плюясь до отбоя, и двинулся домой. Транспортироваться довольно долго - в метро, и еще четыре километров автобусом. Пару часов выходит. А что делать? Работать в центральном районе, зарплата нормальная, а снять квартиру получается всего лишь на окраине, ибо зарплаты чтобы жить рядом с работой не хватает.
Метро: ужасные толпы, шум, и такое каждый рабочий день. Матерясь, добрался и вышел наверх дожидаться следующий транспорт. Долго ждал, и тоже давка, движемся со скоростью улитки : пешеходы, движение затруднено.
Тот же по времени путь завтра с утра , почему вставать ранним утром. Вечно организм хочет спать. Гнетет недосып. Но все так. Подходя к дому, купил в супермаркете 1 литр пива - погасить омерзение от работы и тошнотик - готовить нет времени, плохо только что живот утрами скручивает.
Взобрался к себе, помыл руки, перекусил, и потом упал перед зомбоящиком. Передают чепуху, поигравшись пультом и хлебнув немного пивка, отключился. Все, завтра просыпаться, следующий глупый круг вджобывания.
В выходные отдых - спать до того, пока сам проснешься, сколько влезет просто полежать, пойти с друзьями куда-нибудь. Вспомнив, что приближается тяжелый первый день недели, кривишься с омерзением и гонишь назойливую мысль подальше.
Дальше будет... </i></b></center>

Ты никогда не страдала, а люди, не испытавшие страданий, не ценят ничего на свете.
Люди дышат иллюзиями. Абсолютно все.
Моя жизнь — это создание обоев для пустоты.
Смысл жизни таков, каким мы его выбираем и каким делаем, и если он никакой, то лишь потому, что никакие мы сами.
Твоя работа как безопасный секс. Движение есть, а результата нет!
Никто не может понять, мне нужно одно — не перекрывайте мне кислород.
В биатлоне как в сексе, если не попал, то скорость тебе уже не поможет…
Непросто двигаться вперед, если движет тобою одно — озлобленность.
Сергей: Александр, отреагируйте как-нибудь.
Думают, что, если я начну слушаться, соблюдать режим, мыть руки, говорить «спасибо» и «пожалуйста», все будет хорошо. Ни хрена они не секут.
Живейшие и лучшие мечты В нас гибнут средь житейской суеты.
Боль… захлестнула всё моё существо… пошла носом, горлом, выступила венами на висках, захлебнулась где-то в груди
В биатлоне как в сексе, если не попал, то скорость тебе уже не поможет…
Наш мир – это отношения между людьми, а не различия между странами…
Каждую ночь я закрываю глаза, возвращаюсь к поискам тебя.

Подходил к концу надоевший будень , да отвлекали мысли о грядущей весне . Однако работать было неприятно. И даже несмотря на внушения руководства. И ведь очень даже нормального мужика.
Хотелось вернуться домой, мимоходом приобрести бутылочку пива , опционально - немножко покушать. Мысля радовала с каждым часом все больше, трудиться моглось вообще никак. Сбивали с рабочего ритма и коллеги, обсуждавшие в курилке недавний банкет. Надо ли говорить, что поэтому настроение испортилось.
Значит, стоит чего-нибудь веселое сделать.
Ну, придумал : смотаюсь в магазинчик вроде за куревом, отвлекусь, и по пути свою тоску чем-нибудь побалую. Лифт, выход, и спешащий большой город : грязь, гуляющие, и похожие на меня офисные работники, костюмы, чудом попавшие в рабочее время вовне. Сколько их сидельцев с восьми до пяти ...
Бегу в магазин : гуляю !
Минимаркет. Купил за чем шел, ну и бутылку крепкой "Балтики" впридачу. У крыльца пристроился - глотаю пивко - кальмарами загрызаю, покуриваю, по сторонам глазею. И заметил , попивает пенное пиво мужик, не торопясь, наслаждается, не нужно ему никуда снова вернуться , живет как хочет. А мне - Завидки берут.
Представления сделанные сильно озадачили. Ради чего, вопрос, потеть над тем, что совсем не интересно? Пошел снова в офис, хотя желание освободиться даже стала больше.
Дожил с омерзением аж до конца рабочего дня, и поковылял додому. Добираться довольно далековато , сначала - метро, и еще пять километров трамваем. Пару часов набирается. А как по- другому? Если офис в центральном районе, оклад хороший, а арендовать квартиру выйдет только на окраине, ибо зарплаты чтобы жить в центре маловато.
Метро: толпа, вонища, и такое двадцать дней в месяц. Матерясь, приехал и отправился ожидать следующий транспорт. Ждал долго, также ужасные толпы, движемся со скоростью улитки , пешеходы, заторы.
Идентичный по времени путь утром : поэтому вставать в шесть утра. Вечно хочется заснуть. Круги под глазами. Но все коллеги такие. Идя к жилищу, купил в ларьке 1 л пивка - сбросить впечатления от работы и пирожок - приготавливать что-то нет времени, хоть уже и желудок шалит.
Вошел домой, помыл руки, наскоро поел, и потом залег перед телевизором. Показывали муть, поигравшись пультом и хлебнув чуток янтарного напитка, вырубился. Свободное время прошло, утром будильник, следующий глупый цикл офисного существования.
На выходных отдых : поспать аж до одиннадцати, вдоволь просто полежать, пойти погулять. Прикинув, что скоро унылый первый день недели, кривишься с отвращением и прогоняешь эту мысль подальше.

Дальше - интересней.

То, что ты делаешь в жизни, лишь половина уравнения, а другая и более важная — с кем ты это делаешь.
Красота человека начинает с его души, тела, одежды и заканчивается его делами.
Хорошо, когда возвращаешь долги самому себе!
Я пью облака и замёрзший дождь. Уличную копоть и следы воробьиных лапок. А что пьёшь ты, Арахна?
Уважение каждой религии сделает будущее Индостана прекрасным!
Честь это вопрос выдержки. Одни могут выдержать больше, другие меньше. Но рано или поздно все дают слабину.
Я пью облака и замёрзший дождь. Уличную копоть и следы воробьиных лапок. А что пьёшь ты, Арахна?
Люди дышат иллюзиями. Абсолютно все.
… Но людям не требуются причины, чтобы испытывать те или иные чувства. Они испытывают то, к чему предрасположены.
Дорогие друзья! Хотя какие вы мне друзья…
Господь, пусть это счастье не окажется коротким, пусть оно продлится всю жизнь
Нельзя помочь тому, кто не хочет помощи.
Смотри на тропинку впереди, а не на дорогу позади.
Мы в жизни даже не студенты — школьники младших классов.
Опустевший дом превратился в логово лисиц и барсуков, и потому здесь могут появится странные оборотни и призраки.

Подходил к концу надоевший понедельник , и отвлекали идеи о наступающей весне . Но работать не хотелось. И даже несмотря на внушения босса. Кстати, вполне нормального мужика.
Отлично было бы оказаться дома, по пути раздобыть дорогого пивка , и, возможно, чего -нибудь покушать. Эта тема вдохновляла с каждым часом больше, работать удавалось редко. Плюс ко всему еще и курьеры, обсуждавшие на перерыве прошедший пикник. Надо ли говорить, что настроение испортилось.
Значит, стоит чего-то веселое зачудить.
Во, решил ! смотаюсь в магазинчик за кофе, проветрюсь, ну а под шумок свою тоску чем-то обрадую. Лифт, дверь, и ужасно шумный столичный город : грязь, бомжи, и такие же как я офисные работники, винтики, непонятно как вывалившиеся в рабочее время на улицу. Сколько нас сидельцев с восьми до пяти ...
Спешу по тротуару : а им до лампочки !
Магазинчик. Купил за чем шел, и 0,5 крепкой "Балтики" впридачу. У крыльца и встал , глотаю напиток - сухариками закусываю, покуриваю, вокруг посматриваю. И интересно , попивает пенное пиво гражданин, не спеша, в кайф, и не надо ему ни в какой офис возвращаться , живет сам себе хозяином. Просто Завидно.
Выводы сделанные сильно задуматься заставили. Чего ради, вопрос, корпеть над тем, что вообще не радует?
Отправился назад, а мечта перестать мучиться даже стала больше.
Проработал с омерзением аж до завершения, и ушел на заслуженный ночной перерыв. Путешествовать весьма далековато - в метро, и потом десяток остановок трамваем. Пару часов набегает. А как по- другому? Если офис в центральном районе, зарплата нормальная, но арендовать квартиру выйдет только на окраине, т.к. зарплаты чтобы жить рядом с работой не хватит.
Как всегда, не поместишься, вонища, и такое все рабочие дни. Матерясь, добрался и вышел наверх ждать следующий транспорт. Долго ждал, тоже ужасные толпы, продвигаемся не спеша , пешеходы, пробки.
Идентичный продолжительный путь завтра с утра : поэтому заводить будильник не позже шести. Всегда хочется спать. Гнетет недосып. Хотя у всех так. Подходя к жилищу, купил в магазине килограмм еще пива - сбросить усталость и пирожок - готовить нет желания, хотя желудок пошаливает.
Ввалился, помыл руки, перехватил что бог послал, и потом выпал перед голубым экраном. Вечером в программе ставят муть, попереключав дистанционкой и надпив совсем мало янтарного напитка, провалился в сон. Свободное время прошло, утром будильник, следующий глупый цикл рабочих будней.
Два выходных - прелесть что - спать полноценно до того, пока сам проснешься, всласть поиграть в стрелялку, пойти пошататься. Представив, что скоро снова первый день недели, морщишься с тоской, и посылаешь назойливую мысль подальше.

Еще будет...

Велика радость любви, но страдания так велики, что лучше не любить вовсе
— Ты что так долго? — Пришлось вырезать по дороге семью фермеров.
Жаль, что я не в силах сделать больше: увезти тебя на Галапагоссы или вызвать весну.. что-то больше.
Зло проистекает не от дьявола — оно коренится в банальности.
Когда человек мечтает он — гений.
Мы ждали завтрашний день, Каждый день ждали завтрашний день.
Нельзя помочь тому, кто не хочет помощи.
Однако ревность иногда совершенно меняет характер человека.
Не отчаивайся! Худшее еще впереди!
Правда невероятнее вымысла, поскольку вымысел должен быть похож на возможное, а правда — нет.
Мне жаль бедного Бюсси — он никогда не любил. Любовь не разочарует его только в одном случае — если погубит его.
В здании человеческого счастья дружба возводит стены, а любовь образует купол.
Очисти свой разум от того, что было и будет, сосредоточься на цели.
Признание потомков не ценнее внимания современников, которое не стоит вообще ничего и легко покупается за пару звонких монет.
Самоубийство — это абсолютная власть.

Подходил к концу обыкновенный четверг , да в голову приходили идеи о скорой паре выходных . Но ничего делать не хотелось. Даже не смотря на установки босса. Замечу, не отвратного мужика.
Отлично было бы оказаться дома, мимоходом купить пивка , опционально - что-нибудь наподобие сухариков. Подобная перспектива радовала с каждым часом больше, трудиться тянуло вообще никак. Плюс ко всему еще и сотрудники, обсуждавшие в курилке вчерашний сабантуй. Конечно, настроение испортилось.
Ладно, остается чего-нибудь такое зачудить.
Ух, придумал - схожу в ларек как бы купить курева, проветрюсь, по пути настроение свое упавшее подслащу. Проходная, крыльцо, и шумный родной город - трамваи, шатающиеся, и, конечно, похожие на меня офисные работники, винтики, непонятно как попавшие в рабочее время вовне. Сколько нас работников стула и стола ...
Иду в магазин - гуляю .
Пришел, вот магазин. Приобрел что надо, и 0,5 пивасика до кучи. Возле крылечка умостился , глотаю напиток - орешками балуюсь, сигаретку взял, вокруг глазею. И вот что заметил , стоит гражданин, неторопливо, кайфует, и не надо такому абсолютно никуда снова вернуться , живет сам себе хозяином. Мне - Завидки берут.
Наблюдения сделанные крепко в душу запали. На хрена, вот проблема, трудиться над тем, чего терпеть не можешь?
Пошел снова в офис, ну а желание перестать мучиться окрепла.
Дотянул с ненавистью аж до пяти часов, и поехал домой. Путешествовать все же далеко - в метро, и еще четыре остановок автобусом. Всего пару часов набегает. Иначе не устроишь: Если офис в центральном районе, платят хорошо, но снять квартиру получится лишь на окраине, ибо оклада для центра не хватает.
Как всегда, не поместишься, вонища, и такое пять дней в неделю. Обруганный, доехал и отправился ждать следующий транспорт. Долговато ждал, тоже ужасные толпы, едем со скоростью улитки : пассажиры заходят, машины в пробках.
Тот же продолжительный путь завтра , поэтому подъем в шесть утра. Всегда хочется спать. Спать, спать. Да все коллеги такие. Идя к жилищу, взял в магазинчике литру еще пива - сбросить омерзение от работы и пиццу - заниматься готовкой нет желания, хотя желудок пошаливает.
Ввалился, помыл руки, перехватил что бог послал, и после залег перед телеком. Показывали промывают мозги, поигравшись пультом и надпив чуток янтарного напитка, заснул. Все, утром борьба со сном, следующий глупый цикл вджобывания.
В субботу прелесть что : проспать все утро, до полного высыпания, в свое удовольствие поиграть в стрелялку, пойти с друзьями куда-нибудь. Подумав что приближается нудный первый день недели, морщишься с отвращением и посылаешь назойливую мысль прочь.

Дальше - интересней.

Когда удача не с тобой, она против тебя
Зачем ждать до утра? Начать новую жизнь можно и с вечера…
Зачем ждать до утра? Начать новую жизнь можно и с вечера…
Я стараюсь жить сердцем, делать то, что чувствую.
— Что слышно в нашем дружном болоте? — Извини, ты что-то квакнул?
Люди способны вынести почти все, что угодно, если у них нет выбора. Мужество — когда у вас есть выбор.
акая-то банда лузеров… Даже вор ни фига ни вор
Люди любят раскаявшихся грешников. Они импонируют им даже больше, чем герои.
Если ты сейчас заснешь, то меня всю жизнь будет мучить бессонница…
Самое могущественное волшебство на свете — это любовь.
Если ты сейчас заснешь, то меня всю жизнь будет мучить бессонница…
— Что слышно в нашем дружном болоте? — Извини, ты что-то квакнул?
В Нью-Йорке свет погас давно, и молоко прокисло, а мне плевать, ведь всё равно жизнь не имеет смысла.
Если хотите обуздать плохих парней, вооружите хороших!
На задании как при поносе. Расслабляться нельзя!